НОВОСТИ ФУТБОЛА | СТАТЬИ | ОБЗОРЫ | ВИДЕО | РЕЗУЛЬТАТЫ LIVE | КОНТАКТЫ | КОТИРОВКИ
    

###Олег Кононов: "Щоб обіграти суперника, не можна відсиджуватися в обороні – необхідно атакувати" ###

Розмова з головним тренером «Карпат» перед стартом нового сезону.

Сьогодні, 9 липня, о 16.00 футболісти та тренерський склад львівських «Карпат» чартерним рейсом вилетіли до Дніпропетровська, де завтра о 17.30 на «Дніпро-Арені» зіграють свій перший офіційний матч сезону 2010/2011. У центральній зустрічі першого туру вітчизняної Прем’єр-ліги карпатівці поміряються силами з місцевим «Дніпром». А напередодні з головним тренером «Карпат» Олегом Кононовим спілкувався кореспондент ЗІКу.

– Пане Олеже, чого очікуєте від нового сезону і які завдання перед «Карпатами» поставило керівництво клубу?

– Чого очікую?.. Напевно не буду оригінальним, але скажу відверто – очікую складного сезону. Адже на нас чекають важкі випробування як на внутрішній арені, так і на європейській. По-перше, не сумніваюся, що в чемпіонаті України зміниться відношення до нас з боку суперників. Тепер на нас кожна команда буде налаштовуватися дуже серйозно, а значить, кожен поєдинок буде непростим випробуванням. Ну, а про Лігу Європи й говорити не треба – тут і так усе зрозуміло. Адже ми будемо представляти не лише свій клуб чи місто, а всю країну. А значить, в цих іграх у нас і відповідальність за результат на порядок більша – за нас вболіватиме вся Україна. Щодо завдань, то в чемпіонаті України завдання-мінімум – втриматися на завойованих позиціях, а максимум – поборотися за медалі. У Кубку країни ми хочемо вийти в фінал і здобути трофей. Чи це реально? Думаю, так. Та й приклади «Ворскли» і «Таврії» це підтверджують. Нарешті в Лізі Європи хочемо затриматися якомога довше.

– Скажіть прямо, завдання пробитися в груповий турнір стоїть?

– Це наша ціль, але дійти до неї буде непросто. Тому я зараз думаю про наші перші ігри як в чемпіонаті, так і в Лізі Європи, де спочатку треба пройти «Рейк’явік». Я завжди дотримуюся правила, яке гласить, що вирішувати проблеми потрібно у міру їх надходження. Так що будемо працювати, а що з того вийде – життя покаже. І потім, щоб пробитися в груповий турнір, нам необхідно подолати три кола кваліфікації. А це ж кубкові ігри – в них може статися будь що. Єдине, що можу обіцяти – команда зробить усе, аби гідно представити клуб, місто і всю Україну в цьому престижному турнірі.

– Напевне однією з проблем «Карпат» буде відсутність офіційних міжнародних ігор у послужному списку майже у всіх гравців та тренерів команди.

– Деякою мірою звичайно, що так. Але той же Артем Федецький у складі «Шахтаря» понюхав пороху Ліги чемпіонів, а Андрій Тлумак з «Металістом» – в Кубку УЄФА. Та й у мене як у тренера він трохи присутній. Адже до переїзду у Львів я чотири роки працював асистентом головного тренера в тираспольському «Шерифі» і за цей період ми тричі (сезони 2005/06, 2006/07 і 2007/08 рр.) як чемпіон Молдови грали в Лізі чемпіонів. «Шериф» грав у Лізі і в наступному сезоні, але я влітку 2008 року вже очолив «Карпати».

– Якими ж були успіхи «Шерифа» у головному турнірі Старого Світу для клубних команд?

– Грали ми стабільно – відносно легко проходили перше коло кваліфікації, а от друге здолати так жодного разу нам і не вдалося. Хоча без боротьби ні одному з суперників, а ними були бєлградський «Партизан», московський «Спартак» та «Бешикташ» зі Стамбула, ми не поступилися.

– Обіграти когось з цих команд шанс був?

– У тому то і справа, що кожен раз все вирішувалося в кінці матчу-відповіді. Так, з «Партизаном» ми у гостях програли 0:1, пропустивши гол з пенальті. Вдома ми всю гру атакували, створили не один момент, але так і не забили. А наприкінці, як це часто буває у футболі, ще й пропустили. Аналогічна картина була в дуелі з «Бешикташем». Знову програли мінімально у гостях (0:1), а вдома безплідно атакували десь до хвилини 80-ої. А за останню десятихвилинку турки провели три контратаки – і 0:3. Але найбільш прикрою була поразка від «Спартака».

– Напевне, москвичі «Шериф» недооцінили?

– Не без того, але це їхні проблеми. «Спартак» тоді тренував нині, на жаль, вже покійний Володимир Федотов. Обидва матчі вийшли дуже змістовними і цікавими. У Тирасполі гра закінчилася внічию – 1:1. Багато хто вважав це випадковістю, і в Москві нам прогнозували розгром. Але перші 15 – 20 хвилин матчу-відповіді у «Лужніках» ми їх добряче «повозили». Згодом «Спартак» спочатку вирівняв гру і навіть став її контролювати. Але забити нікому не вдавалося. Рахунок 0:0 нас не задовольняв, і в кінці «Шериф» влаштував справжній штурм воріт спартаківців. Саме штурм, а не навалу: атак шість-сім ми провели дуже хороших, і м’яч лише якимось дивом не залетів у їхню сітку. Так і закінчили – 0:0, а Володимир Григорович (Федотов. – ЗІК) після матчу у розмові з нами (я був разом з головним тренером «Шерифа» Леонідом Кучуком, який мене і запросив на роботу в Тирасполь) відверто зізнався, що такого від нас не очікував і що вихід у наступне коло йому вартував не одної сивої волосини.

– То ви напевно знаєте, наскільки відрізняються ігри в єврокубках від матчів на внутрішній арені?

– Тут є дві сторони медалі. З одного боку – нічого особливого ніби нема. Адже грають за тими ж правилами, за тим самим регламентом – два тайми по 45 хвилин. Але з іншого – величезну роль відіграють підвищений ажіотаж та колосальна відповідальність за результат. Знаєте, я не випадково сказав, що перше коло кваліфікації «Шериф» проходив відносно легко. Бо за результатом, а ми грали з чемпіонами Мальти, Вірменії та Андорри, все було просто – двічі обіграли кожного суперника. Однак я дуже добре пам’ятаю, що гравці кожного разу переносили величезне психологічне навантаження. А про ігри другого кола кваліфікації скажу, що в них напруження зашкалювало так, що не всі розуміли, де вони і що взагалі відбувається.

– Ви насправді боялися, що не пройдете перше коло – суперники ж були на порядок слабші?

– Розумієте, це в чемпіонаті можна щось виправити, якщо невдало стартуєш. А тут кожна гра фінальна. Адже з тим же клубом з Мальти чи Андорри, не дай Боже, невдало зіграти перший матч – і можна мати дуже серйозні проблеми. «Спартак» з нами їх і мав. Знаєте, навіть зараз, коли згадую гру в «Лужніках», відчуваю викид адреналіну. А вже минуло три роки…

– Що необхідно зробити тренеру, аби якомога краще підготувати команду до матчів у єврокубках?

– Перш за все необхідно максимально ефективно відпрацювати весь підготовчий період. Коли гравці знають, що план підготовки успішно виконаний, то вони не лише функціонально, а й психологічно добре почуваються – впевнені в своїх силах. А ще необхідно навіяти гравцям, що ці ігри, з одного боку, є звичайними і в них необхідно просто показати свій рівень, а з іншого – переконати їх, що непереможних суперників немає. Це так і є, особливо, коли все вирішується в двох іграх. Тому тут не може бути ані недооцінювання суперника, ані його переоцінювання. Тут, до речі, ще не відомо, що гірше. Футболісти повинні виходити на поле з однією думкою – віддати всього себе грі на сто відсотків. Ну й, звісно, дуже важливою є підтримка своїх уболівальників та вміння витримати тиск трибун, коли граєш на полі суперника.

– Виходить, що у єврокубкових матчах на перший план виходить психологія команди загалом та кожного гравця зокрема?

– Я б сказав, що формулою успіху в цих іграх є сума двох чинників: відлагоджена командна гра та психологічна стійкість гравців. Зрозуміло, якщо не вмієш грати у футбол на високому рівні, то сама психологія не допоможе. Але ж у Лізі Європи відверто слабких суперників немає. А коли на полі зустрічаються дві приблизно рівні команди, то психологія дуже часто відіграє чи не вирішальну роль. Тут кожен матч – це іспит на футбольну зрілість.

– Ви сказали, що в першу чергу необхідно правильно побудувати підготовчий період. Як у цьому плані ви оцінюєте нинішнє міжсезоння для «Карпат»?

– Однозначно позитивно. Спочатку ми майже три тижні готувалися вдома. А основний збір провели в Австрії. Зазначу, що ми вперше працювали у середньогір’ї. Загалом зборами у Вайкзее я задоволений – весь обсяг роботи, який ми запланували, виконано. Хлопці добре усвідомлюють, який непростий сезон чекає на команду, тому всі без винятку працювали з повною самовіддачею. Вірю, що цей збір допоможе нам як слід підготуватися до непростих поєдинків як чемпіонату, так і Ліги Європи. А вже у Львові (додому ми повернулися 4 липня) ми безпосередньо почали готуватися до кожного конкретного матчу. Зокрема, зараз наші думки зайняті «Дніпром», а з неділі почнемо готуватися на «Рейк’явік». Дуже важливо, що на зборах обійшлося без травм. Звісно, незначні ушкодження були, але наразі всі, за винятком Олега Голодюка, в строю.

– А коли ми побачимо на полі Голодюка або принаймні коли він почне тренуватися в загальній групі?

– Олег 30 червня їздив до Мюнхена, де в одній з найкращих спортивних клінік Європи пройшов обстеження та прийняв процедуру. Німецькі медики порадили йому утриматися від тренувань у загальній групі ще принаймні два тижні. Наразі процес відновлення проходить нормально, але вся проблема в тому, що Олег отримав дуже неприємну травму, яка вимагає тривалого лікування. Тому, як і на зборах в Австрії, він у Львові продовжує працювати за індивідуальною програмою. А 15 липня знову полетить у Мюнхен. Там Олег прийме ще одну процедуру і знову пройде обстеження, яке й визначить, чи можна буде йому приступати до тренувань разом з командою.

– Що скажете про новачків команди. Коли були підписані угоди з бразильцями Авеларом та Нено, ви говорили, що на тренуваннях вони виглядають непогано, але необхідно їх побачити у грі.

– Те, що я побачив у їхньому виконанні в спарингах у Австрії, мене цілком задовольнило. Зрозуміло, працювати їм ще потрібно багато. Адже вони раніше ніколи не грали за такою схемою, як грають «Карпати». Але це справа часу. Головне, що вони починають розуміти, що від них вимагається, і здатні це виконувати. Тому я вважаю, що за правильної роботи вони обоє можуть стати для «Карпат» дуже корисними гравцями.

– На яких позиціях ви будете їх використовувати?

– Авелар є універсальним гравцем. Може зіграти опорника, а також на фланзі оборони або півзахисту. З «Вікторією» ми його випустили на позицію лівого захисника, і він зіграв достатньо надійно. При цьому ще й часто підключався вперед. У принципі, за потреби він може зіграти і на протилежному фланзі. Адже він «двоногий» футболіст. Щодо Нено, то його можна ставити правим крайнім. Але мені здається, що він здатен непогано зіграти і центрфорварда. У грі з «Вікторією» ми його випустили в другому таймі якраз замість Батісти. Виходило у нього не зовсім те, що треба – він казав, що раніше ніколи на цьому місці не грав. Але я бачу, що він як центрфорвард має непоганий потенціал.

– Команда їх прийняла добре?

– Так, в цьому плані все нормально. Зрозуміло, що найбільше ними опікується Батіста. Вільям для них мов старший брат. Але й решта хлопців роблять усе, щоб вони якомога швидше адаптувалися в команді як в ігровому плані, так і в позафутбольних аспектах життя.

– А що скажете про Віталія Руденка?

– А що тут говорити – хороший досвідчений воротар. Сподіваюся, що це саме та людина, яка нам була потрібна. В контрольних іграх показав себе з хорошого боку, і це не може не тішити. Щоправда, особливо важкої роботи у нього не було ні з «Ростовом», ні з «Вікторією». Але кожного разу, коли Віталік вступав у гру, він діяв відповідно до ситуації.

– З минулого вівторка з «Карпатами» підписали контракт брати Баранці.

– І Гріша, і Борис мені дуже подобалися, ще коли грали у Прем’єр-лізі позаминулого сезону. Звісно, погано, що вони не пройшли збори разом з командою. Тому їм необхідно надолужувати відставання від своїх нових партнерів. Але скажу, що вони, коли наберуть необхідну форму, цілком підходять під модель нашої гри. Так що ми на них дуже сподіваємося. Ну й потім, з їхнім приходом у «Карпатах» в лінії півзахисту буде дуже серйозна конкуренція. Вона й зараз чималенька, а стане ще більшою. Тому я нікому, в тому числі й Баранцям, не можу гарантувати місця в основному складі. Хто буде себе краще проявляти, той і буде грати.

– Напевно всіх цікавить і ваша думка про гравців молодіжної команди, яких ви брали на збір. Як вони – додають?

– Так, я цілком задоволений тим, як тренувалася і як проявила себе в іграх наша молодь. Я вважаю, що вони помітно додали у грі. Головне, в них почала з’являтися впевненість у собі, вони поступово починають відчувати себе гравцями основного складу.

– До речі, про основний склад – ви з ним вже визначилися? Адже до матчу з «Дніпром» залишилися лічені дні.

– Знаєте, у нас попереду стільки ігор в різних турнірах, що ми не можемо вирішувати всі завдання лише за допомогою 12 – 14 гравців. Я розраховую на кожного, хто зараз тренується в головній команді клубу. Виходити на поле доведеться майже всім. Саме тому в спарингах у Австрії ми надавали ігровий час усім, хто був здоровий.

– Як будете грати у Дніпропетровську?

– Справа в тому, що ми хочемо займати високі місця. Для цього необхідно набирати очки, тобто вигравати. А щоб обіграти суперника, не можна відсиджуватися в обороні – необхідно атакувати. За виграш – і вдома, і в гостях – дають три очки, а тому ми прагнемо грати в атакувальний футбол у кожному матчі, незалежно від місця його проведення. Інша справа, що не в кожному матчі нам це вдається.

– І все ж, нічия у гостях з «Дніпром», який заявив про свої чемпіонські плани на сезон, «Карпати» влаштує?

– Я ж сказав, що ми хочемо займати високі місця, а для цього треба в кожному матчі прагнути брати максимум очок. За виграш їх дають три, а за нічию – лише одне. Висновки робіть самі. Але все залежить від того, як розвиватимуться події у конкретному матчі. Адже інколи одному очку радієш більше, ніж деяким трьом. Так що на це питання я зможу вичерпно відповісти у суботу, десь ближче до половини восьмої вечора (сміється. – Авт.).

– Насамкінець поділіться своїми враженнями від чемпіонату світу.

– Деякі ігри не вдалося побачити. Зокрема, коли грали у чвертьфіналі Бразилія і Голландія, ми саме в цей час проводили спаринг з чеською «Вікторією». Але загалом чемпіонат світу мені подобається. Як тільки почалися ігри на виліт, ми одразу стали свідками зовсім іншого футболу, ніж у групах.

– Знаю, що ви не любите давати прогнози. І все ж – хто ваш фаворит у фіналі?

– Я перед півфіналами говорив, що чемпіон визначиться в грі Німеччина – Іспанія. Сказав, хто в ній переможе, той виграє і в фіналі. Так що я ставлю на Іспанію. А ще хочу розповісти про те, що коли ми минулої неділі вилітали у Львів з Мюнхена, то я зрозумів, чому Німеччина завжди щонайменше пробивається у півфінал світових чемпіонатів. Те, що я там побачив, передати словами просто неможливо. Вся країна просто живе виключно чемпіонатом світу з футболу. Тому я мрію, щоб так було і у Львові. І тоді «Карпати» обов’язково будуть весь час прогресувати і розвиватися.


Топ клубов мира



Топ игроков



Лучшие сборные

© Сайт про Олега Кононова - при публикации на вашем сайте наших материалов прямая ссылка обязательна!